Кастинг “Гри престолів” відбирали майже два роки — і навіть після затвердження деякі ролі переписували під конкретних виконавців. Це не збіг і не випадковість: творці серіалу Девід Беніофф та Д.Б. Вайс з самого початку розуміли, що без правильних облич уся ця конструкція розсиплеться. Книжний всесвіт Джорджа Мартіна надто щільний, надто людяний, щоб його можна було “відіграти” шаблонно.
Гра престолів як серіал виросла насамперед на акторах. Не на драконах і не на бюджеті. Саме виконавці ролей утримували глядача у напрузі навіть тоді, коли сценарій у пізніх сезонах почав давати тріщини.
Хто стоїть за найвідомішими персонажами
Пітер Динклейдж у ролі Тіріона Ланністера — це окремий феномен. Актор перетворив персонажа, якого в книгах описують як фізично огидного, на найрозумнішу і найпривабливішу людину в кімнаті. Він отримав чотири премії Еммі за цю роль — рекорд для акторів другого плану в драматичному жанрі. Динклейдж сам відмовився від гриму та спецефектів для збільшення голови, вважаючи це зайвим: харизма мала говорити сама.
Кіт Харінгтон визнавав в інтерв’ю, що Джон Сноу був для нього і прокляттям, і подарунком одночасно. Роль принесла світову славу, але довго не давала вийти за її межі. Актор пройшов довгий шлях від невідомого театрального актора до обличчя одного з найдорожчих серіалів в історії.
- Еміліа Кларк (Дейенерис Таргарієн) — знімалась у перших сезонах, відновлюючись після двох аневризм мозку
- Лена Гіді (Серсея Ланністер) — зіграла одного з найскладніших персонажів серіалу мінімумом міміки
- Ніколай Костер-Валдау (Джейме Ланністер) — данський актор, якого американська аудиторія до цього майже не знала
- Мейсі Вільямс (Ар’я Старк) — почала зніматися у 12 років, фінальна сцена серіалу стала її найвищою точкою
- Чарльз Денс (Тайвін Ланністер) — за його словами, він прочитав лише ті сцени, де з’являвся його герой
Актори “Гри престолів” нерідко дізнавались про долю своїх персонажів буквально за кілька тижнів до зйомок. Шон Бін, наприклад, знав про загибель Неда Старка з самого початку — і свідомо будував гру так, щоб глядач відчув удар максимально гостро.
Ролі, які перевернули кар’єри акторів
Шон Бін у ролі Неда Старка провів у серіалі лише один сезон, але саме його загибель задала тон усьому шоу. До цього глядач звик: головні герої не вмирають. “Гра престолів” зламала це правило публічно і жорстко. Для Біна це була не перша роль героя, що гине (він давно став мемом на цю тему), але жодна інша смерть не мала такого культурного резонансу.
Іен Глен, який зіграв Джораха Мормонта, визнавав, що ця роль — найдовша і найемоційно насичена в його кар’єрі. Персонаж пройшов шлях від зрадника до людини, яка жертвує собою заради кохання без жодної надії на взаємність. Глен грав це без пафосу, що зробило Джораха одним із найлюдяніших персонажів серіалу.
- Джек Глісон (Джоффрі Баратеон) — пішов з акторської професії одразу після серіалу, бо роль вилюдожила його психологічно
- Кристофер Екклстон відмовився від ролі Неда Старка — і ця відмова відкрила дорогу Шону Біну
- Роуз Леслі (Іґрітт) та Кіт Харінгтон познайомились на майданчику і одружились у реальному житті
- Ріккон Старк — роль зіграв Арт Паркінсон, якому на початку зйомок було 9 років
Декілька фанатів серіалу, які уважно стежили за акторами поза екраном, помічали закономірність: найсильніший акторський зріст у “Грі престолів” показали ті виконавці, чиї персонажі мали внутрішній конфлікт. Не злодії і не герої в чистому вигляді, а люди між двома виборами — саме вони викликали найбільшу глядацьку реакцію.
Таблиця: актори і ключові деталі їхніх ролей
| Актор | Персонаж | Сезони | Нагороди за роль |
|---|---|---|---|
| Пітер Динклейдж | Тіріон Ланністер | 1-8 | 4 премії Еммі |
| Лена Гіді | Серсея Ланністер | 1-8 | 5 номінацій на Еммі |
| Еміліа Кларк | Дейенерис Таргарієн | 1-8 | 4 номінації на Еммі |
| Кіт Харінгтон | Джон Сноу | 1-8 | 1 номінація на Еммі |
| Шон Бін | Нед Старк | 1 | Номінація Гільдії акторів |
Що лишилось за кадром і де помилилися творці
Восьмий сезон розколов фандом — і частина критики впала не на акторів, а саме на сценарій. Еміліа Кларк публічно говорила, що їй складно було грати “поворот” Дейенерис, бо він суперечив усьому, що вона будувала сім сезонів. Актриса впоралась. Текст — ні. Це важливий приклад того, як навіть сильний виконавець не може повністю врятувати слабко написану арку.
Є нюанс, який легко пропустити, коли дивишся серіал як глядач: багато акторів “Гри престолів” мали серйозний театральний бекграунд. Чарльз Денс, Стівен Діллейн, Іен Глен — всі вони пройшли британську театральну школу, де вчать тримати образ через текст, а не через технічні засоби. Саме це пояснює, чому їхні сцени відчуваються об’ємніше навіть без спецефектів.
- Стівен Діллейн (Станіс Баратеон) відмовлявся давати інтерв’ю про серіал навіть після завершення зйомок
- Алфі Аллен (Теон Грейджой) зіграв одну з найскладніших психологічних трансформацій в серіалі
- Соф’є Тернер (Санса Старк) виросла буквально на очах у глядача — від наївної дівчинки до холодного політика
- Кончита Феррел зіграла Кателін Старк і назвала цю роль найважчою у своїй кар’єрі
У підсумку гра престолів — це насамперед актори та їхні ролі, побудовані на живому людському матеріалі. Найкраще у серіалі завжди відбувалось там, де камера просто дивилась на обличчя людини, яка думає. Жодні дракони й битви не давали такого ефекту присутності, як правильно зіграна пауза Динклейджа або погляд Гіді у сцені без єдиного слова.
Серіал закінчився. Але актори залишились — і для більшості з них “Гра престолів” стала не стелею, а трампліном. Це, мабуть, найкращий результат, на який може розраховувати будь-який телевізійний проект.
